Проблеми і перспективи систем пожежогасіння військової техніки

Чому пожежогасіння військової техніки стало критично важливим

Військова техніка працює в умовах постійного ризику. Пожежа може виникнути внаслідок обстрілу, ураження FPV-дроном, перегріву двигуна, пошкодження паливної системи, займання електропроводки, підпалу коліс або розгерметизації ємностей із горючими речовинами. Це стосується різних типів техніки: БТР, бронеавтомобілів, танків, САУ, машин ППО, гусеничної техніки, евакуаційних, інженерних, логістичних і спеціальних машин. Пожежа у військовій техніці — це не лише пошкодження майна. Це пряма загроза екіпажу, десанту, боєздатності машини та можливості виконати завдання.

Саме тому система пожежогасіння має виконати три основні задачі:

• швидко виявити займання;
• подати вогнегасну речовину в відсік де виникла пожежа;
• за мінімальний проміжок часу здійснити припинення пожежі без шкоди для людей та техніки;

Система пожежогасіння займає невелику частину вартості машини, але у критичний момент може врятувати людей і техніку.

Чому радянські, імпортні системи проблематично відновити з гарантією працездатності і ефективності

З початку повномасштабної війни в Україну потрапила велика кількість техніки різного походження: радянської, української, європейської, американської та іншої імпортної. Частина цієї техніки має штатні системи пожежогасіння, але їх обслуговування часто є складним або економічно недоцільним.

Помилка — вважати, що якщо система візуально комплектна, то вона працездатна. Більшості систем що надходять на обслуговування – більше 20-30 років, за цей час навіть вогнегасна речовина могла втратити свої вогнегасні властивості.

Інша поширена помилка – вважати що систему можна просто «перезаправити» будь-якою схожою вогнегасною речовиною і поставити відмітку про справність. Це може не тільки не відновити працездатність системи, а й нести небезпеку оточуючим. На нашій практиці не раз хладонові системи намагались заправляти СО2, що могло привезти до розриву балонів і критичним наслідкам.

Система пожежогасіння — це не просто балон. Її ефективність залежить від розрахунку, конструкції, типу речовини, маси заряду, часу випуску, температурних умов, негерметичності захищеного простору, наявності вентиляції та справності пускових пристроїв.

Якщо замінити вогнегасну речовину без перерахунку системи, вона може не забезпечити потрібну концентрацію. Якщо встановити інший пускач без перевірки струму спрацювання, система може не запуститися. Якщо не замінити ущільнювачі або не перевірити балон, система може втратити тиск і працездатність.

У багатьох випадках замість відновлення старої системи доцільніше встановити нову — адаптовану під конкретну машину, доступну для сервісу в Україні та забезпечену технічною документацією.

Які відсіки потребують захисту у військовій техніці

Протипожежний захист військової спецтехніки має бути зональним. Тобто потрібно окремо розглядати кожну пожежонебезпечну частину машини.

Основні зони ризику:

• підкапотний простір/ відсік двигуна;
• кабіна екіпажу або десантне відділення;
• колеса, шини та зовнішнє допоміжне обладнання (паливний бак).

Кожна зона має свої причини займання, свої умови експлуатації та свої вимоги до системи пожежогасіння.

Захист підкапотного простору / відсіку двигуна

Підкапотний простір — одна з найбільш небезпечних зон техніки. Тут розташовані двигун, паливні та мастильні магістралі, електропроводка, акумуляторні вузли, гарячі поверхні та елементи вихлопної системи.

Пожежа в моторному відсіку може виникнути через перегрів, витік палива або мастила, коротке замикання, пошкодження після обстрілу або потрапляння уламків.

Особливість підкапотного простору — висока температура, вібрації, обмежений простір для розміщення обладнання, наявність відкритих прорізів і вентиляції. Тому система повинна виявляти перегрів (займання) і подавати вогнегасну речовину безпосередньо в моторний відсік.

Для цієї задачі призначена АСППП VS1 - автоматична система пожежогасіння підкапотного простору.

Захист кабіни десанту

Кабіна десанту — це зона з перебуванням людей. Тут знаходяться екіпаж, десант, засоби зв’язку, електроніка, спорядження, зброя та інше обладнання.

Пожежа всередині машини може виникнути внаслідок бойового ураження, потрапляння уламків, займання спорядження, розгерметизації ємностей із паливом або інших горючих речовин.

Система виявлення і запуску системи пожежогасіння має передбачати переключення ручного / автоматичного пуску і призначена саме для техніки, враховувати особливості експлуатації. Класичні сповіщувачі можуть створювати ризик хибних спрацювань через вірогідність наявності диму або відкритого полум’я.

Для кабіни десанту важливо використовувати вогнегасну речовину, яка безпечна для людей, не проводить електричний струм, не пошкоджує електроніку та не залишає забруднення після випаровування.

Для цієї задачі призначена СПКД VS-2 — система пожежогасіння кабіни десанту.

Захист коліс та зовнішніх зон

Колеса — критично важлива зона для військової техніки. Якщо машина втрачає мобільність, екіпаж може опинитися в небезпечному положенні.

Займання коліс може виникнути через обстріл, підпал, потрапляння коктейлю Молотова, перегрів або контакт із запалювальними речовинами.

Для таких зон потрібне локальне направлене гасіння. Система повинна подавати вогнегасну речовину саме в зону колеса, шини або допоміжного обладнання.

Для цієї задачі розроблена VS-3 — система пожежогасіння коліс та допоміжного обладнання транспортного засобу.

Порівняння застарілих систем пожежогасіння та сучасних систем VS

Чому аерозольне та порошкове пожежогасіння – компроміси, що мають занадто багато недоліків

Аерозольне пожежогасіння може бути ефективним у певних стаціонарних закритих об’ємах. Але для військової спецтехніки воно має суттєві обмеження.

Його не варто розглядати як базове рішення для підкапотного простору, кабіни десанту або колісних зон.

Проблема 1. Висока температура в підкапотному просторі

У моторному відсіку температура може бути значно вищою за нормальні умови експлуатації зазвичай температура експлуатації сягає 100-120 С. Там працює двигун, присутні гарячі поверхні, вихлопна система, паливні та мастильні магістралі.

Аерозольні генератори (як і модулі порошокового пожежогасіння) зазвичай мають температурні обмеження експлуатації до +50 С. Їх розміщення у зоні з постійним нагрівом, вібраціями та різкими перепадами температур може бути небезпечним. У таких умовах є ризик зміни фізичних властивостей вогнегасного аерозолю – пересихання, розслоювання та неконтрольованого горіння або навіть вибуху.

Для підкапотного простору потрібна система, яка витримує реальні температурні умови моторного відсіку і не створює додаткового джерела небезпеки.

Проблема 2. Вентиляція та відкриті прорізи

Аерозольне пожежогасіння працює ефективно тоді, коли вогнегасна концентрація утримується в захищеному об’ємі. Підкапотний простір військової техніки не є герметичним. Там є відкриті прорізи, щілини, вентиляційні канали та потоки повітря.

Через це аерозольна суміш може швидко виходити із захищеної зони. У результаті потрібна концентрація може не утримуватись достатній час, а пожежа не буде гарантовано погашена.

Газова система пожежогасіння за умови правильного розрахунку, підбору модуля, трубопроводу та насадків дозволяє контрольовано подати вогнегасну речовину в потрібну зону з врахуванням витоків через відкриті проеми.

Проблема 3. Гарячий принцип роботи генератора

Більшість аерозольних генераторів працює за рахунок термічної реакції. Під час спрацювання сам генератор може нагріватися та створювати гарячий потік продуктів реакції – до 400 С на відстані 0,5 м.

Для військової техніки це ризик, тому що поруч можуть знаходитись паливні магістралі, проводка, пластикові елементи або інше чутливе обладнання. Хибне спрацювання системи може призвести до пошкоджень проводки, пластикових і гумових з’єднань та привести до непрацездатності техніки в самий відповідальний момент.

Система пожежогасіння не повинна створювати нове джерело високої температури в машині.

Проблема 4. Осад після спрацювання

Аерозольне та порошкове пожежогасіння не є «чистим» у тому ж сенсі, що газове пожежогасіння. Після спрацювання можуть залишатися дрібнодисперсні частинки, осад і продукти реакції. Розігріти частки аерозолю можуть спікатись і застигати на поверхнях техніки, значно ускладнюючи усунення наслідків спрацювання.

Вогнегасний порошок і вогнегасний аерозоль небезпечний для людини, його потрапляння в дихальні шляхи може привести до серйозних проблем зі здоров’ям, тому такі системи не мають використовуватись для захисту відсіків з перебуванням людей (кабіни десанту).

Проблема 5. Погіршення видимості в кабіні

Після спрацювання аерозольної або порошкової системи в кабіні може різко погіршитись видимість. Для екіпажу це критично.

У момент пожежі люди мають швидко орієнтуватися, відкрити люки або двері, виконати інструкцію, евакуюватися або продовжити дії. Якщо простір заповнений аерозолем або порошком, це ускладнює евакуацію і може створити паніку.

Для кабіни десанту більш доцільним є застосування газової вогнегасної речовини, яка після випаровування не залишає твердого осаду.

Проблема 6. Низька ефективність у відкритих зовнішніх зонах

Колеса, шини, колісні арки та зовнішнє обладнання не є закритим об’ємом. Там діє вітер, рух повітря, відкритий простір і нерівномірне поширення полум’я.

Аерозоль або порошок у таких умовах складно направити і неможливо стабільно утримати біля джерела горіння. Для коліс потрібне локальне пожежогасіння з направленою подачею вогнегасної речовини.

Тому для цієї задачі потрібна окрема система, така як VS-3 що використовує спеціалізований рідку вогнегасну речовину.

Проблема 7. Складність контролю ефективності

Для військової техніки важливо точно знати, що система спрацює. Потрібно розуміти, скільки вогнегасної речовини буде подано, за який час, у яку зону і з якою ефективністю.

У випадку аерозольного пожежогасіння в негерметичних, вентильованих і високотемпературних об’ємах це складніше гарантувати.

Тому для військової техніки більш доцільні системи з розрахованою масою вогнегасної речовини, контрольованим випуском, трубопроводами, насадками та зрозумілим алгоритмом запуску.

Чому модулі типу «ШАР» та подібні самоспрацьовуючі пристрої не є повноцінною заміною системі пожежогасіння військової техніки

Окремо варто розглянути самоспрацьовуючі порошкові вогнегасники типу «ШАР» та подібні рішення. На перший погляд вони можуть здаватися простим і дешевим способом захисту: пристрій можна закріпити в зоні ризику або закинути в осередок пожежі, після чого він самостійно спрацює при контакті з відкритим полум’ям.

Такі пристрої справді можуть застосовуватись як первинний засіб пожежогасіння на початковій стадії пожежі. У відкритих описах виробників зазначається, що «ШАР» активується при контакті з відкритим вогнем, а порошкова речовина викидається в різні боки після спрацювання піротехнічного заряду.

Але для військової спецтехніки такі рішення мають серйозні обмеження.

1. Це не система, а окремий первинний засіб

«ШАР» або подібний пристрій не є повноцінною системою пожежогасіння транспортного засобу. Він не виконує розраховану подачу вогнегасної речовини в конкретний об’єм, не має трубопроводів, насадків, контрольованого напрямку випуску, системи діагностики, індикації стану та штатного алгоритму запуску.

Тобто це може бути допоміжний засіб, але не заміна автоматичної або стаціонарної системи пожежогасіння.

2. Спрацювання відбувається лише при контакті з відкритим полум’ям

Для військової техніки важливо виявити пожежу якомога раніше: ще на стадії перегріву, локального займання або початку горіння.

Пристрої типу «ШАР» зазвичай спрацьовують тоді, коли відкритий вогонь уже контактує з корпусом або елементом активації. Це означає, що система реагує не на ранню ознаку небезпеки, а вже на розвинене займання в конкретній точці.

Для підкапотного простору це критично: джерело займання може бути прихованим за двигуном, біля паливної магістралі, під захисним кожухом або в зоні, куди порошок не потрапить у потрібній кількості.

3. Немає гарантованого покриття всього захищеного об’єму

У військовій техніці пожежонебезпечні зони мають складну геометрію. Підкапотний простір заповнений агрегатами, трубопроводами, проводкою, кронштейнами, захисними екранами та вентиляційними каналами.

Пристрій типу «ШАР» розкидає порошок навколо себе, але не гарантує, що вогнегасна речовина потрапить саме туди, де виникла пожежа. Особливо якщо осередок займання закритий елементами конструкції або знаходиться нижче, вище чи збоку від місця встановлення пристрою.

Стаціонарна система пожежогасіння, на відміну від цього, має розподільчий трубопровід і насадки, які встановлюються саме в потрібних точках.

4. Порошок залишає забруднення

Модулі типу «ШАР» є порошковими. Після спрацювання порошок осідає на поверхнях, потрапляє в щілини, електричні роз’єми, оптику, вентиляцію, засоби зв’язку, електронні блоки та механізми.

Для військової техніки це суттєвий недолік. Після такого спрацювання може знадобитися очищення обладнання, перевірка електроніки, контактних груп, датчиків, приладів зв’язку та інших вузлів.

У кабіні десанту порошкове спрацювання також різко погіршує видимість і може ускладнити евакуацію екіпажу.

5. Піротехнічний принцип спрацювання створює додаткові ризики

У пристроях типу «ШАР» для розкидання порошку може застосовуватись піротехнічний заряд. У цивільних умовах це може бути прийнятним для первинного гасіння, але у військовій техніці поруч можуть бути паливні баки, боєкомплект, кабелі, спорядження, легкозаймисті матеріали або поранені люди.

Система пожежогасіння для спецтехніки не повинна створювати додатковий небезпечний фактор у машині.

6. Немає контролю справності

У повноцінній системі пожежогасіння можна контролювати стан модуля, тиск, справність ліній, пускачів, кабелів і елементів запуску.

У самоспрацьовуючих пристроях типу «ШАР» контроль обмежений. Екіпаж фактично не має повної інформації, чи пристрій залишається працездатним після вібрацій, ударів, температурних перепадів, вологи або механічного пошкодження.

Для військової техніки така невизначеність є критичною.

Якою має бути сучасна система пожежогасіння спецтехніки

Сучасна система пожежогасіння для військової техніки повинна бути адаптована під конкретну машину.

Вона має враховувати:

• тип техніки;
• компонування моторного відсіку;
• об’єм кабіни десанту;
• наявність відкритих прорізів;
• температуру експлуатації;
• місця встановлення модулів;
• можливість ручного запуску з кабіни або ззовні;
• умови вібрації, ударів і бойового застосування;
• доступність сервісу та перезарядки.

Також важливо, щоб екіпаж мав чіткий алгоритм дій. У критичний момент люди не повинні шукати інструкцію. Пускачі мають бути доступними, зрозумілими, промаркованими і захищеними від випадкового спрацювання.

Чому важлива швидкість подачі вогнегасної речовини

Під час пожежі кожна секунда має значення. Чим швидше вогнегасна речовина потрапить у зону горіння, тим менше буде пошкоджень.

Швидке гасіння також зменшує кількість токсичних продуктів горіння і продуктів термічного розкладання вогнегасної речовини.

Це особливо важливо для кабіни десанту, де перебувають люди.

Чому потрібне українське рішення

Імпортні системи можуть бути якісними, але їх обслуговування в Україні часто складне. Можуть виникати проблеми з постачанням пускачів, клапанів, балонів, ущільнювачів, документації або вогнегасної речовини.

Очікування однієї деталі може тривати місяцями. Мінімальне замовлення може робити ремонт економічно недоцільним. Для військової техніки, яка потрібна зараз, це критична проблема.

Українська система має важливі переваги:

• швидке виробництво;
• адаптація під конкретну машину;
• доступність сервісу;
• доступність запасних частин;
• можливість перезарядки в Україні;
• врахування бойового досвіду;
• зменшення залежності від імпорту.

Саме такою лінійкою є VS.

Системи VS

ТОВ «НВФ «Бранд Майстер» має понад 25 років досвіду у розробці та виробництві систем пожежогасіння. Компанія працювала з об’єктами критичної інфраструктури, атомними електростанціями, центрами обробки даних, газоперекачувальними агрегатами та іншими складними об’єктами.

На основі цього досвіду була розроблена лінійка систем для військової спецтехніки VS.

VS-1 — захист підкапотного простору

VS-1 — автоматична система пожежогасіння підкапотного простору.

Вона призначена для захисту моторного відсіку транспортного засобу. Система виявляє займання або критичний перегрів за допомогою лінійного теплового сповіщувача та подає газову вогнегасну речовину через розподільчий трубопровід і насадки.

Можливі режими запуску:

• автоматичний;
• ручний дистанційний електричний;
• ручний механічний — залежно від комплектації.

Це рішення дозволяє реагувати на пожежу в моторному відсіку навіть тоді, коли екіпаж не має фізичного доступу до джерела займання.

VS-2 — захист кабіни десанту

VS-2 — система пожежогасіння кабіни десанту.

Вона призначена для об’ємного гасіння всередині транспортного засобу. Система запускається вручну екіпажем або десантом за допомогою дистанційного чи механічного пускача.

Такий підхід дозволяє екіпажу самостійно приймати рішення про запуск системи і знижує ризик небажаного автоматичного спрацювання в кабіні.

VS-3 — захист коліс та допоміжного обладнання

VS-3 — система пожежогасіння коліс та допоміжного обладнання.

Це рішення створене для зовнішніх зон транспортного засобу, де пожежа може призвести до втрати мобільності. Система орієнтована на локальне направлене гасіння коліс, шин і суміжних елементів.

Що було виконано під час розробки VS

Під час створення систем були виконані:

• розрахунки маси вогнегасної речовини;
• визначення часу подачі речовини;
• розрахунок проєктної концентрації за умови негерметичності;
• розрахунок концентрації кисню;
• розробка балонів під доступні габарити техніки;
• розрахунки міцності балонів;
• розробка запірно-пускових пристроїв;
• розробка електричного, ручного і тросового запуску;
• розробка захисту від хибних спрацювань;
• натурні випробування;
• адаптація систем під різні типи техніки.

Системи VS-1 та VS-2 були адаптовані під потреби українських виробників військової техніки. Рішення можуть доопрацьовуватись під конкретну машину, її компонування та умови експлуатації.

Досвід бойового застосування

Системи пожежогасіння Бранд Майстер вже мають досвід реального застосування в бойових умовах і більше трьох успішних застосувань тільки за 2026 рік.

Один із прикладів — використання системи пожежогасіння кабіни десанту VS-2 на бронемашині одного з українських виробників. Під час виконання бойового завдання відбулося ураження FPV-дроном у передню частину машини. Після цього виникла пожежа всередині техніки.

Екіпаж діяв за інструкцією: запустив систему пожежогасіння та евакуювався. За інформацією щодо випадку бойового застосування, система спрацювала штатно, що дозволило швидко погасити пожежу, забезпечити евакуацію екіпажу та зменшити пошкодження техніки. Після пожежогасіння техніка продовжила виконання бойових розпоряджень.

На що звертати увагу при виборі системи пожежогасіння

При виборі нового протипожежного захисту для спецтехніки потрібно оцінювати не лише ціну.

Важливо перевірити:

• чи адаптована система під конкретну машину;
• чи виконаний розрахунок захищеного об’єму;
• яка вогнегасна речовина використовується;
• чи безпечна вона для людей і електроніки;
• чи не залишає вона осаду після спрацювання;
• чи є автоматичний або ручний запуск;
• чи є можливість механічного запуску;
• чи доступне обслуговування в Україні;
• чи є технічна документація;
• чи можна швидко отримати запасні частини;
• чи проходила система випробування;
• чи є досвід реального застосування;
• чи не має система обмежень, критичних для підкапотного простору, кабіни або коліс.

Висновок

Протипожежний захист військової техніки не можна зводити до формального обслуговування старого балона або встановлення випадкової системи. У бойових умовах система або спрацьовує і рятує людей та техніку, або стає зайвим вантажем.

Аерозольне пожежогасіння не є оптимальним рішенням для військової спецтехніки через температурні обмеження, вентиляцію підкапотного простору, осад після спрацювання, погіршення видимості в кабіні та низьку ефективність у відкритих зовнішніх зонах.

Для сучасної військової техніки потрібне інше рішення: адаптоване, швидкодіюче, ремонтопридатне, зрозуміле для екіпажу і доступне для виробництва та обслуговування в Україні.

Система VS — це українська лінійка систем протипожежного захисту для військової спецтехніки, яка охоплює ключові зони ризику: підкапотний простір, кабіну десанту, колеса та допоміжне обладнання.

Завдяки власному виробництву, технічній адаптації під конкретну машину та врахуванню бойового досвіду, VS може стати базовим рішенням для нового рівня протипожежного захисту української військової техніки.